Литературный портал

 

Зовсім я не задавака!

Тільки от що вам скажу:

Хоч і гарний я друзяка —

З ким попало не дружу!

 

Над Землею політаю,

До дітей попристаю —

Друзів точно відшукаю

У компанію свою.

 

Ось почну з цієї хати...

Все красиве і нове.

А сорочечка зім’ята...

О, так тут мій друг живе!

 

Під столом він неохайно

Дев’ять жуйок наліпив.

Як чудово, як це файно!

Ще й лежить повсюди пил.

 

Він і я — чудова пара,

Хоч від радості кричи!

Нечепура й Нечупара,

Як же гарно це звучить!

 

Погуляв я тут доволі,

Ще навідаюсь сюди.

А господар, видно, в школі.

Полечу і я туди.

 

Ну? а от уже і школа!

Поспішу у перший клас.

Скільки тут дітей довкола!

Поспілкуємось якраз.

 

Ти дивись, та тут чистьохи!

Я до них не підійду.

Не журюся анітрохи:

Неохайних теж знайду!

 

Де мої жадані діти,

Нечепури-пустуни?

Як мені не порадіти?

Ось нарешті і вони!

 

Ти не миєш шию й вуха,

І нехай хоч з неба грім?

Ах, ти ж мій нечепуруха,

Будь товаришем моїм!

 

На одежі в тебе плями

І не чищене взуття?

Неохайний ти у мами?

Ти для мене — відкриття!

 

Ти заляпав клеєм парту?

Маєш зошити брудні?

Що ж, тоді сказати варто:

До вподоби й ти мені!

 

Не розчісуєшся, бачу.

Ах, який ти молодець!

Я від щастя ледь не плачу!

Викинь зовсім гребінець!

 

То ж якщо ви неохайні,

Знайте: дуже вас люблю!

І гайда, гайда негайно

У компанію мою!»

 

Глянули на нього діти —

Це ж страховисько якесь:

Не причесаний, не митий

І брудний-бруднющий весь.

 

«І не схожі ми на тебе!

Неприємний ти, бридкий.

Хоч впаде на землю небо —

Не потрібен друг такий!»

 

Як це сталось — невідомо

(Хто підмовив? Чий це вплив?):

Діти кинулись додому,

Вчитель тільки рот розкрив.

 

У хатах, в своїх кімнатах,

Заходилась дітлашня

Прасувати, прибирати.

Піднялася метушня.

 

Хтось у ванній миє тіло,

Хтось пере свої штанці.

Пахнуть порошок і мило.

Гарні дітки! Молодці!

 

Й Нечупару підхопили

(Він пручається, кричить!),

Мили-мили, мили-мили,

А як вимили, за мить

 

В хлопця він перетворився.

Посміхається дивак,

Каже, що уперше мився.

Та невже буває так?

 

Симпатичне чисте личко,

Ластовинням вкритий ніс,

Грають ямочки на щічках.

Невеличкий сам на зріст.

 

От така недавно сталась

Чудасія-дивина.

Через те, що все владналось,

Я радію не одна.

На своїх комах-сусідів

Й рано вранці, й по обіді:

«Забирайтесь геть, кажу,

Я тут нірку стережу!

Швидко з вами розберуся:

Відкушу і лапки й вуса!

Підійдіть лише на крок –

Буде вам тоді урок!»

Що ж у нього там за нірка?

Просто спальня і комірка!

Навіть ліжка в ній нема!

То чого кричать дарма?

Неприємно аж дивитись:

Дійсно кидається битись!

Заспокоївшись, сидить

На подвір’ї  і сюрчить.

Так не стало в нього друзів

У траві на всьому лузі.

Ціле літо, від весни,

Всі сусіди-цвіркуни

Оминають знову й знову

Двір та нірку Цвіркунову.

 

2

Неймовірна новина,

Вмить поширилась вона:

Від смеркання і до рання

Оголошено змагання

На найкращого співця,

На музику-молодця!

Загорілись на землі

Світлячки, мов ліхтарі.

Ось пеньок – велика сцена -

Кругла, ніби-то арена.

Вже злетілись уночі

На змагання глядачі:

Тут метелики яскраві

І комарики пискляві,

Кажани уже летять.

Жаб зібралось двадцять п’ять.

Ось жюрі, ось конкурсанти –

Віртуози-музиканти

Артистичні Цвіркуни.

Раді святу і вони.

Довго ждати не прийшлося,

І змагання почалося.

Ось по черзі пустуни,

Голосисті цвіркуни,

Та й на сцені виступають,

Пісеньки свої співають.

Чутно крики: «Браво!», «Біс!».

Хто на гілочку заліз

Й крильця опустив безсило,

Бо його не запросили?

Це знайомий наш Цвіркун –

Забіяка і дикун.

Чути оплески не хоче,

Застилають сльози очі...

«Я найкращий все одно!

Знають це усі давно.

Ну й нехай собі співають!

Переможця вже вітають?!

Розкричались: «Браво!», «Біс!».

Чи й не видатний артист!

Просто гонору багато!

Ось потрібно як співати!

Слухайте мене тепер!»

Й крильця він свої потер,

А мелодії немає,

Більше «скрипка» не співає!

Знову крильця підніма:

Пісні все одно нема!

І заплакав він щосили,

Мов бджола його вкусила:

«Гірко-гірко плачу я,

Де ж ти, пісенько моя

Мелодійна і крилата?»

І прибігли всі зі свята

На подвір’я Цвіркуна,

Розбишаки й ...плаксуна.

«Заспокойся, наш сусіде!

То які у тебе біди?

Може, досить вже ревти?

Чим тобі допомогти?»

«Пісенька моя пропала!

Ще такого не бувало...

Без своїх смичка і струн

Я тепер вже не Цвіркун...»

«Годі плакати! Не кисни!

Попроси вернутись пісню!» -

Радять жаби й цвіркуни,

Комарі і кажани.

«Не жалійте: я поганий

І не гідний я пошани...

Прошу, вибачте мене!

Певен, злість моя мине.

Повертайся, пісне, прошу!

Чесно, стану я хорошим!»

Крильця швидко піднялись,

Й нотки ніжно полились!

Всі зраділи дуже-дуже:

«Гарна пісня! Чуєш, друже?

Хоч і трішечки сумна...»

Всі вітають Цвіркуна.

Те, що сталося – не марно,

Бо Цвіркун відтоді гарний!

Спи, моя дитиночко,

Зіронька моя.

 

Місяць затуманений

Срібне світло ллє.

Спи, моя жаданая,

Серденько моє.

 

Лине у віконечко

Пісня солов’я.

Спи, рідненька донечко,

Пташечка моя.

 

Цвіркунова скрипонька

Грає-виграє.

Спи, моя дитинонько,

Янголя моє.

 

Розцвітає квіточка.

Спи, моє маля.

Підрости за літечко,

Квітонько моя.

 

Півник спить і кішечка,

Ніч хвилинки п’є.

Спи, моя Марічечко,

Щастя ти моє.

 

Вітерець легесенько

Хилита гілля.

Спи, моя малесенька,

Радосте моя.

Спи, моя дитиночко,

Зіронька моя.

 

Місяць затуманений

Срібне світло ллє.

Спи, моя жаданая,

Серденько моє.

 

Лине у віконечко

Пісня солов’я.

Спи, рідненька донечко,

Пташечка моя.

 

Цвіркунова скрипонька

Грає-виграє.

Спи, моя дитинонько,

Янголя моє.

 

Розцвітає квіточка.

Спи, моє маля.

Підрости за літечко,

Квітонько моя.

 

Півник спить і кішечка,

Ніч хвилинки п’є.

Спи, моя Марічечко,

Щастя ти моє.

 

Вітерець легесенько

Хилита гілля.

Спи, моя малесенька,

Радосте моя.

Спи, моя дитиночко,

Зіронька моя.

 

Місяць затуманений

Срібне світло ллє.

Спи, моя жаданая,

Серденько моє.

 

Лине у віконечко

Пісня солов’я.

Спи, рідненька донечко,

Пташечка моя.

 

Цвіркунова скрипонька

Грає-виграє.

Спи, моя дитинонько,

Янголя моє.

 

Розцвітає квіточка.

Спи, моє маля.

Підрости за літечко,

Квітонько моя.

 

Півник спить і кішечка,

Ніч хвилинки п’є.

Спи, моя Марічечко,

Щастя ти моє.

 

Вітерець легесенько

Хилита гілля.

Спи, моя малесенька,

Радосте моя.

Не з горохом суп!

Приготуйте ложку й горщик!

Хлюп-буль-буль-хлюп-хлюп!

 

Тру-ля-ля-ля, тру-ля-ля-ля,

Тру-ля, тру-ля-ля!

Це про неї — кашу манну —

Пісенька моя!

 

Силу манній каші, діти,

Щедро надали:

Сонце, дощ, земля і вітер

(Знаєте, коли?),

Й молоко, що від корови,

Цукор з буряків.

Буде дітвора здорова

Каші завдяки!

 

Тру-ля-ля-ля, тру-ля-ля-ля,

Тру-ля, тру-ля-ля!

Манна кашка найсмачніша,

Запевняю я!

 

На плиті стою, співаю

І її варю.

Каші кращої немає,

Вам я говорю!

Можна їсти вдень чи зранку —

Та не в тому суть!

Ті, хто люблять кашу-манку,

Сильними ростуть!

 

Тру-ля-ля-ля, тру-ля-ля-ля,

Тру-ля, тру-ля-лям!

Їжте, дітки, кашку манну!

Смачно! Ням-ням-ням!

Не з горохом суп!

Приготуйте ложку й горщик!

Хлюп-буль-буль-хлюп-хлюп!

 

Тру-ля-ля-ля, тру-ля-ля-ля,

Тру-ля, тру-ля-ля!

Це про неї — кашу манну —

Пісенька моя!

 

Силу манній каші, діти,

Щедро надали:

Сонце, дощ, земля і вітер

(Знаєте, коли?),

Й молоко, що від корови,

Цукор з буряків.

Буде дітвора здорова

Каші завдяки!

 

Тру-ля-ля-ля, тру-ля-ля-ля,

Тру-ля, тру-ля-ля!

Манна кашка найсмачніша,

Запевняю я!

 

На плиті стою, співаю

І її варю.

Каші кращої немає,

Вам я говорю!

Можна їсти вдень чи зранку —

Та не в тому суть!

Ті, хто люблять кашу-манку,

Сильними ростуть!

 

Тру-ля-ля-ля, тру-ля-ля-ля,

Тру-ля, тру-ля-лям!

Їжте, дітки, кашку манну!

Смачно! Ням-ням-ням!

Найгарніший в лісі швець

І досвідчений кравець.

Якось вранці він проснувся,

З’їв сніданок, посміхнувся

І пошив цей Їжачок:

Для Єнота рушничок,

Для Лисички черевички,

Капелюшок для Синички,

Для Зайчиська кожушок,

Ведмежаті - фартушок,

Білці - торбу на горішки.

Відпочив, звичайно, трішки,

Подарунки склав у міх,

Обійшов сусідів всіх,

Побажав усім здоров’я

І подарував з любов’ю

Працьовитий Їжачок:

Свій Єноту рушничок,

Черевички ті Лисиці,

Капелюх малий - Синиці,

Ведмежаті фартушок,

А Зайчиську кожушок,

Білці торбу на горіхи –

Всім на радість і утіху!

Що й казати? Молодець

Лісовий чудний кравець!

«Дуже нам приємно, дуже!

Щиро дякуємо, друже!

Та скажи, чому ти взяв

Й подарунки нам роздав?

Не свята... Не іменини...», -

Здивувалися тварини.

Відповів тоді дивак:

«По-сусідськи! Просто так! –

Й підморгнув, додавши чемно: -

Дарувати так приємно!»

День пройшов, і ніч пройшла

(Десь за гору спать пішла),

У вікно постукав ранок.

Вийшов Їжачок на ганок:

«Що це, що це на землі

У моїм стоїть дворі?

Бочка, кошики та клунки...

Що це в них?» А там – дарунки!

Баче добрий Їжачок

Моркви жовтої пучок

(Кожна вимита морквинка!),

Ось з горішками торбинка,

Гірка ягід на траві,

Яйця, капустини дві,

Низка їстівних грибочків,

Чималенька меду бочка,

Кошик стиглих яблук, груш.

«Хто за тином? Ані руш!»

Білка там, Єнот, Лисичка,

Зайчик, Ведмежа й Синичка!

Кажуть: «Це поваги знак!

По-сусідськи! Просто так!»

А під деревом, в той час,

Мирно котик спав якраз.

Збив шпачок черешню дзьобом,

А вона кота по лобу –

Лясь! Упала. Сірий кіт,

Не прокинувшись як слід,

Підхопився з переляку

І наскочив на собаку!

Та погналась за котом.

Гавкіт, нявкання кругом!

Кіт рятується, як може:

«Дожене собака, схоже!»

До птахів несеться кіт,

Що зібрались на обід.

Врозтіч - кури, врозтіч - гуси,

Щоб уникнути укусів.

Ситуація ще та:

Відчайдушний крик кота,

Кудкудакання, гарчання,

Гавкіт злий і гелготання!

У хліву корова: «Му-у-у!

Що там сталось, не пойму-у-у!

Вийду зараз подивлюся,

По подвір’ю пробіжуся!»

«Ро-о-ох! – захрюкала свиня, -

Що за гвалт і метушня?»

У сусідів за парканом

Жучки, Найди і Полкани

Обізвались. Просто жах:

Гавкіт в інших вже дворах!

Кіт на дерево сховався, -

Та ніхто не вгамувався!

Кіт на гілочці сидить,

А собака все гарчить.

Вибігла хазяйка з хати:

«Як тварин угамувати?

Чом переполох такий,

Галас у дворі лункий?

Що тут коїться?! Ой, лихо!

Та коли вже буде тихо?!»

Ну а шпак, незваний гість,

Як і їв, черешні їсть –

Спокійненько й неквапливо:

«От смачні! Солодке диво!»

Из заморских дальних стран

Привезли их в гости к нам.

А ты сможешь угадать,

Как зверюшек этих звать?

 

У кого свирепый вид?

Это царь зверей рычит.

Рык его пугает всех.

Этот зверь зовется лев.

 

Шея длинная и рожки,

Странный зверь на тонких ножках.

Он высокий, словно шкаф,

И зовут его — жираф.

 

Как гора тот зверь на вид,

На округу всю трубит.

Длинный нос имеет он

И зовется зверь тот — слон.

 

Шерсть кудрявая до пят,

Глаз блестящих томный взгляд.

Из Америки к нам прямо

Прибыла красотка лама.

 

А в пруду живет ужасный,

Злой, зеленый и опасный.

Пасть зубастую открыл.

Этот хищник — крокодил.

 

С гордым видом зверь идет,

На спине он горб несет.

На него дивится люд.

Может плюнуть. Он — верблюд.

 

Он на задних лапах скачет.

Вечно что-то в сумке прячет.

Из Австралии, не вру,

К нам приехал кенгуру.

 

Зверь улегся в грязной луже.

Серый, толстый, неуклюжий.

У него большой живот.

Это, детки, бегемот.

 

Полосатая лошадка —

Гость из Африки, ребятки.

На лугу она пасется,

Гордо зеброю зовется.

 

Лапки цепкие и хвост,

Взгляд пытливый, малый рост.

Скажет вам любой мальчишка,

Что зверек этот — мартышка.

 

То он красный, то зеленый.

Цвет меняет зверь смышленый.

Маскировки мастер он.

Кто же он? Хамелеон.

 

Неуклюжий, косолапый,

Машет нам мохнатой лапой.

Меда требовать, реветь

Может только лишь медведь.

 

В зоопарк же поспешите,

На животных посмотрите.

Все жильцы из зоосада

Встрече с вами будут рады!

Мышиный ужин

Ночью вышла мышка-мать

С малышами погулять.

На дворе темно, луна,

Мышкам ужинать пора.

Пока спит хозяйский кот

Добрый ужин мышек ждет,

А проснется кот усатый -

не поужинать мышатам,

Сырных крошек не собрать

И сухарик не достать.

Мама-мышка говорит:

- Кот Василий чутко спит.

Вы, мышата, не шумите

И на кухню поспешите.

А я с Васькой постою,

Колыбельную спою,

Чтобы спал он крепко-крепко,

Чтоб поесть успели детки.

Спи наш котик, баю-бай,

Кушать мышкам не мешай.

 

 

Шар земной – планета наша,

Во вселенной нету краше!

Вокруг солнца целый год

Она водит хоровод.

В танце весело кружит,

По орбите круг бежит.

Солнце греет бок планеты

И у нас приходит лето.

А без солнца сторона –

Значит там сейчас зима.

На планете день проходит:

Где-то солнце утром всходит,

А под вечер устает

И краснеет небосвод.

Ночь на смену дню приходит

И с собой луну приводит.

Земли спутница она,

Бледноликая луна.

День за днем кружит планета

Во вселенной нашей где-то,

Кружит миллиарды лет

Лучшая из всех планет!

 

Нелькина неделька

Кто не знает, на недельке

Столько дел у нашей Нельки!

В понедельник – постирать,

Мух во вторник посчитать,

В среду – борщ сварить к обеду,

А в четверг – помочь соседу,

Тесто в пятницу месить,

А в субботу – сад полить,

В воскресенье – вафли кушать,

Пить какао, сказки слушать.

Пролетела так неделька,

Утомилась наша Нелька.

В воскресенье отдохнет

И недельку вновь начнет.

 

На каток

Наступает новый день.

Мне вставать с кровати лень.

Одеяла и подушки –

Мои лучшие подружки.

Я посплю еще часок,

Ну и пусть звонит звонок.

Школа может подождать,

Я хочу еще поспать.

Выходной сегодня в школе?

На каток идет брат Коля?

Коля, малость обожди,

Без меня не уходи.

Все встаю! Проснулся я,

На катке ведь ждут друзья.